Пам’яті Героя України Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) з Івано-Франківщини ).
(1995-2023)
Легендою ти став для всіх, Да Вінчі!
Хтось величав люб’язно: «Відчайдух».
Уписане ім’я твоє навічно
В скрижалі, де живий козацький дух.
Був юним ти і трішечки наївним,
Коли помчав з Майдану на Донбас.
Ні перед ким не падав на коліна.
Кумиром був тобі КобзарТарас.
Здійнявся білим ангелом ти в небо,
Наказ останній свій віддаючи.
А мо’, в небеснім війську теж потреба
В таких, як ти? Не встиг і відпочить…
Ти народився, друже, не для воєн,
Та мудрим командиром був, стійким.
Вся Україна видихнула стогін:
«Як жаль, що йдуть такі чоловіки!»
Мав наміри ти чисті, благородні,
Тож пензлик замінив на автомат.
Може, тому й Героєм став Народним,
Бо слово чоловіче вмів тримать?
Душа художника жила в тобі вразлива.
Сміливості ще й іншим позичав.
Був совісним ти надто й справедливим…
Чому ж погасла рано так свіча?!
Синок твоїх полотен не закінчить,
Не обдарує ніжністю й донькА…
Не народивши їх, злетів у вічність –
Спинилася життя твого ріка.
Ти не дарма мав позивний «Да Вінчі» –
Збирався людям дарувать красу.
Чому ж у двадцять сім злетів у вічність,
Лишивши роду полиновий сум?!
10.03.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2023
автор: Ганна Верес