Що знаєте ви, про безмежну любов до Вкраїни,
Артемівську сіль, біля Бахмуту збите життя
Розстріляне завтра, розкидані душі в руїнах
і сльози коханих - в минуле нема вороття
А що нам тепер: досі крихти зі столу збирати,
і падати ницо, прохати відомих богів -
майбутньому збутись! Дай мужність мені поридати,
лише не прохай пробачати своїх ворогів
Бо кожен із нас – то вже рік, як ходяча комета
як тіло остигне – залишиться сила в хвості
Додому лелеки вертають – народна прикмета
за кожну лелеку душа на Голгофськім хресті
Чи будемо завтра збирати врожай містопада
за кожним збереженим метром – реальні тіла
Над душами втрачених ворони й запах лампадок,
де кров пролилася – калина уже розцвіла
І кожного дня навіть злидень чатує на наступ
(як пахне у березні гноєм терпкий чорнозем)
Дай Бог не попастисть у світом зготовлену пастку,
та Бог не торговець - він «щит перемоги» везе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2023
автор: Тарас Слобода