Як хочеться дощу, що пахне проліском,
І вітру, що торкається метеликом,
І ранку Перемоги з ясним проблиском
По змученій землі, травою встеленій.
Я б сиву старість, що в печалі зігнута,
В чоло поцілувала й заспокоїла:
- Онуки повернулись, будуть квітнути,
Й за все заплатить ворог, що накоїв нам .
Вдихнути повні груди- як же хочеться!
Щоб ця тривога більше не сиренила.
Живих зустріти всіх, віддати почесті
Героям , що себе вже не повернуть нам .
Як хочеться, щоб лік утрат закінчився,
Щоб на колінах- лиш живим із дякою.
Як хочеться дощу, що пахне ніжністю.
Як хочеться!
Та небо сльози змахує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2023
автор: Lesya Lesya