Колись їх діди
Пліч о пліч стояли,
Світ від фашизму вони відстояли.
Їх імена не записали,
В безіменних могилах,
Поряд поклали.
Минули часи,
Тепер вороги.
Чомусь у цім світі все вверх ногами,
Ще страшніше жити стало,
Людяності певно зовсім не стало.
Накази фашистів втілили рашисти,
Мало, мало, от і не стало.
Щоденник вічності,
Багряні рядки,
Вони не такі, як їхні діди.
Уроки фашизму чомусь ми забули,
Голосу розуму навіть не чули.
Бандити накази ордам давали,
Орди безславно кров проливали.
Як Гітлера Путіна Чубайси підняли,
Тіні безликій владу віддали.
Правопис новий уже в нас ввели,
ВладиМиром Вову чомусь нарікли.
Сміялись всі з Вовочки,
Не розуміли, яке люте дійство
Вони замутили.
Вовочка Ленін теж карликом був,
Ти ще малий про нього не чув.
Цілі томи його всюди вивчали,
Розвинені держави ним всі лякали.
Адольф маленьким карликом був,
Та певно й про нього ти мало, що чув.
Карликів цих для чого ростили?
Певно, щоб дійство цеє здійснили.
Їх продвигали вище і вище,
Певно, щоб людство упало ще нище.
Микита і Джон спільну мову знайшли,
Загрозу війни ж були відвели.
А ці мов сказились, чумою безсмертя десь заразились.
Знову імперії маряться їм,
Знов у Європу прямує фашизм.
За всім цим дійством бариги стоять,
Ручки чорти їм золотять.
https://www.youtube.com/watch?v=mh0-ed__vEE
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2023
автор: oreol