Не розділити горя з матерями,
В котрих війна забрала лебедів.
Найтяжчий біль, що є, вони пізнали
Не дочекатись більше їм синів.
Яке життя чекає їх надалі?
Не покидає сум, біжить сльоза.
Надривають, гнітять душу печалі,
Бореться з горем мати сама.
Чекає сина та молиться щодня,
Не людина, більше з тінню схожа.
Яка є розрада - людські співчуття,
Нічого в біді не допоможе.
Не заросте ніколи та стежина,
Вона іншого не помічає,
На думці одне, провідати сина ,
Завжди до нього поспішає.
Не розділити горя з матерями,
Не повернути їм живих синів.
Лягають в домовину тисячами,
До перемоги стільки днів - років?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2023
автор: Валентина Ярошенко