Мутна вода, з гори тече.
Де ж та й набралася?
Сидить зверху жаба сита
Крові обпилася.
Ледь не лусне, така стала,
А під нею люди
Ще й в могили, діточок,
Ховають іуди.
Звився сокіл над горою
Жабу оглядає.
-Поговоримо з тобою?
Рапухо, - гукає.
Поговоримо, близенько.
Як колись бувало.
Та як, над горою ,сонце
Й Воля панувала.
Вода мутна, розійшлася
Чиста заіскрила
Бо отая жирна жаба
У вир полетіла
Хоч та й раз , а крила мала
Жаба , на хвилину,
А потім на камень впала.
В трухлу домовину.
Живе істина свята:
От собі і маєш
Коли жаба
На Чорта, Орлів виглядаєш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2023
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)