Кріпацька неволя і доля важкая.
І тю́рми, засла́ння і каторга знов.
Була для Шевченка Вкраїна святая,
Ніко́ли не гасла до неї любов.
Знущання, побої, важкая робота,
І каторга, й біль, і окови важкі.
Не сон повноцінний, а й тільки дрімота,
Життя у засла́ннях й катюги лихі.
Жило́сь кріпакам дуже важко в неволі,
На долю жалітись лиш Богу могли.
І босі ходили, й в лахміттях, і голі,
Не всі дочекатися волі змогли.
А справити одіж не бу́ло в них змоги,
Це розкіш бу́ла для народу тоді.
Улітку ходили вони босоногі,
Серця́ у панів, наче кремінь, тверді.
Кріпацьку неволю, біль і знущання
Кобзар відчував на собі́ за життя,
А біль, що у серці – у ві́ршах зізна́ння.
Вкраїна для нього лишалась свята́.
Не зрікся він неньки, закутий в кайданах,
Любив Україну і в серці беріг,
Люби́ть не боявся, служивши у пана,
І шлях на спочинок додому проліг.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР