Німіє серце, завмирає уві снах,
А у думках лише прокляття оселились...
При кожнім вибуху здригається не дах,
А злість клекоче у тенетах всього тіла,
Вже не змивають сльози давнину роси...
Лише чекаю славних окликів солдатів
Та всього люду невгамовні голоси:
"Героям Слава!", "Україна - мати!"...
Нестерпно хочеться закінчення війни,
Славетних воїнів зі фронту з Перемогою:
Дівчата, хлопці, дочки та сини,
Яких вже рік не бачили, з тривогою
Вслухаючись у давні відгуки подій,
Збираючи усе можливе й необхідне,
Яке на фронт від нас везе до них водій...
Такий же, як і ми, - дідусь привітний
Зі славним позивним "Дід-Волонтер"...
Під обстріли, снаряди...
"...Нашим дітям...", - шепоче...
У минулому - сапер...
Самотній майже рік... Онука вбито,
Снарядом розірвало... І доньку...
Русня вдень підірвала на подвір'ї,
Поки він мирно порався в садку
(Війна війною, але ж курі, свині)...
Щось загриміло, серцем похолов,
Свідомість втратив... Люди відкачали...
Отямився... Свідомість втратив знов,
Дізнавшись, що один тепер... Сказали...
"Тепер - на фронт лише!" - дзвенить в думках,
Тріпоче серце, жили загинає,
"- Я знищу їх! Я буду їхній жах -
Щомиті, щохвилини повмирають!
Загину, та візьму хоча би трьох,
Що тиснули ґашетки кулеметів,
Чи "Смерчів" клятих..." , - сперся дід об льох...
А потім почвалав до тих наметів,
Де бачив капітана у юрбі...
"Ти вибач, синку... Як до вас пристати?..,
Промовив. - Я ж сапер!... "... В словах лиш біль
Та сльози хлещуть старого солдата...
Стоїть, а ніби на сто років постарів
І сивина відразу миттю оповила...
- Даруйте, діду... Вас Господь привів...
Нам зараз необхідна Ваша сила...
Там хлопці у окопах без зв'язку,
Без їжі вже добу... Русню тримають...
Ви можете відвезти?..
- На візку!..
Кобилу тільки... щойно... запрягаю, -
Шепоче дід...
- Та є у нас авто!
Сідайте... Тільки будьте обережні!...
Дідусь лише махнув, зітхнув "А то!",
Узяв ключі та хутко до мережив
Окопів, наших хлопців рятувать...
Так почалась кар'єра волонтера.
Спочатку тут, на "нуль", та знов у тил збирать
Все, що потрібно бронетранспортерам,
Дроти, консерви, стартери, свічки,
Аптечки та провізія всіляка...
Перчатки, сітки, "бафи"... Новачків
До себе приєднав... Двох небораків,
П'янчуг колишніх, по собі слабих
Колись до оковитої... Та марно, -
Війна їм мізки вставила, поріг,
Якого вже нема, - тверезить гарно...
Таких помічників ще пошукай!
Байдуже, що старі та трохи кволі...
Віддав напівзруйнований сарай
Під склад шмаття, на сітки нашим воям,
А сам тепер вже за кермом і спить:
Вдень - по селу та в місто, ніч - до хлопців
Без фар, на "передок"... Земля горить,
Навколо артобстріл, три ночі поспіль
Вивозив полонених... та бійців:
Кривавих, в смерть заморених, завзятих.
Сини, онуки, доньки... Так хотів
Щоразу, рідних, їх розцілувати,
Віддати все останнє... І життя...
Якби лиш повернулися в родини
З війни, що не сприймає вороття
До миру... та до вбитої дівчини
Із її сином... Рідним тим малим...
Кричав назустріч: "Любий мій дідусю!"...
Ніколи не забути тих хвилин!..
- Тримайтесь, любі! Ще колись нап'юся,
Дасть Боже, на весіллі в когось з вас,
Ну а тепер - гайда у тил тікати!
Натиснув до підлоги різко "газ",
Рвонули від війни, нам не звикати...
...
Настав той день! Закінчилась війна!
І рідна Ненька квітне знову станом...
Старий таксист чекає у вікна
Під київським відомим рестораном.
Новенький Lexus "шепче" двигуном,
Старий спокійним поглядом блукає
По молоді веселій, що з вином
Когось іще під липами чекає...
Відкрились двері: "Батьку, до озер
За скільки візьмеш?.." Сіли, покотили...
На заднім склі лиш напис "Волонтер"
Та прапор майорить лиш жовто-синій
Із написами "Від синів-бійців...",
"Врятовані життя - тобі заради!",
"Дідусю-побратиму", "Сорок сім"
Та поряд: "Ми з тобою! Вся Бригада!"
І ще багато написів та мрій,
Імен та прізвищ, дат, подій, відміток...
...Сховались десь, за обрієм... Старий
"Дід-волонтер" знайшов собі і діток.
Не рідних, та ріднішими вони
Були, бо вдруге з Дідом народились:
Онуки, діти, дочки та сини...
Війна ж-бо додала життя та сили...
Колись уже закінчилась війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2023
автор: Володимир Науменко