Ніхто не відправляється на фронт,
щоб воювати. Суть боротьби –
припинити війну назавжди.
---------------------------------------------------
У маршрутці знавці всі, стратеги та доки,
обговорюють ціни, політику й, звісно, війну;
я сиджу і не слухаю майже, допоки
не хльоснуло зненацька тополі гілля по вікну.
Мимо волі, а може по звичці, пригнувся,
«Ти чого?, – молодий чоловік запитав і замовк,
я у відповідь ніяково посміхнувся, -
що нервішки шалять?». Я спромігся лише на кивок.
На зупинці зійшов, не на тій, що потрібна,
щоб не чути «досужих» думок, міркувань, голосів
про війну, та про те, що професія хлібна,
та приносить військовим велике бабло перед всім.
Та про те, що воякам не страшно, бо звикли,
та кайфують хватаючи адреналін у бою...
В голові, наче вибух імен тих, що зникли
та загинули не за платню, за країну свою.
Запалив, затягнувся, щоб тремор спинити,
пригадав, як очкарик сказав про війни суть. Зажди...
Не у тому, щоб землю свою боронити, –
боротьби на війні суть – спинити війну назавжди.
Я погодився подумки з ним, й ще одну запалив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Леонид Жмурко