Затуманило скрізь, задощило…
Тихо осінь у гості іде…
Навскоси все дощами прошило –
Осінь зібраним полем бреде.
Вона вийшла із темного лісу,
У життєвім театрі на сцену,
І вітри їй підняли завісу,
Осінь грає для нас наречену.
Наречена багата, цнотлива –
Налетіли вітри парубки,
Закружляла у танці щаслива,
З кожним в парі вона залюбки.
Та недовго з вітрами кружляти,
Швидко зблякне дівоча краса,
Досить, дівко, полями гуляти –
День осінній так швидко згаса.
Зблякнуть фарби і шати твої,
З неба сіється мжичка нудна,
Розгубивши прикраси свої,
Тихо плакати будеш одна.
17.09.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Микола Коржик