Напоїла весна доп’яна
ароматом квітучих садів,
налила у бокали вина
й соловейка чаруючий спів.
В божевільному квіту кружлянні
буде затишно й любо мені,
і ні грама розчарування,
коли цвіт обліта на гіллі.
Знаю, будуть плоди пломеніти,
як кохання із юності літ,
усміхатися будуть нам віти
й щовесни дарувати нам квіт.
В такі миті з тобою щасливі –
зберегли у серцях ми любов,
пам’ятаю усе до хвилини
і закохуюсь в тебе я знов.
І цілунками сиплю за те,
що для серця мелодію граєш,
хай кохання моє проросте
у веснянім зеленім розмаї.
Хочу чути я спів солов’я,
цноту перших спивати квітів,
ти навіки є мій, я – твоя
і в коханні народжені діти.
Скільки сходжено разом доріг
і протоптано безліч стежок,
бо кохання – це наш оберіг,
ми нанизуєм щастя в разок.
Ми струмки, що зійшлись в одну ріку,
на життя, на любов, на вікИ,
п’єм кохання цілюще, як ліки,
й бережем кожну мить на роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А