я знаю
на моє чекаєш слово
не подумки
механіка нейронів –
налагоджена мудрості основа
як екскаватор рветься до глибин
хіба завадить їй емоцій промінь
пелюстка проліска
з нічого
світанкова
свідомо в тебе
є лиш ти один
все ж відчуваю
ту п’янку любов
що зачарована
на дні
в зернині
питання з простору
зірвалось нині
що є живого в людстві
у людині
чи не заради неї
що єдина
в реальність
в світ земний
проявлений
зійшов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Пісаренчиха