На зламі Світу,
На початку квіту,
коли промені світла
ламають зимові ліміти...
Спозаранку, вдосвіта
надивившись досита
снів примарних футажі -
я застиг у міражі.
Зблиском напіввидимим заглянуло в вікно
світло бурим привидом (так тьмяно!) й все одно
пронизливо проникливо покликало: - Оно!
Вийди, подивися в світ, послухай спів пташок,
що славлять Небо, Вітер, Землю і майбутній дощ!
Заглянь за обрій видимий, у самий центр Зорі!
Поки є час... Поки Її промені
прозорі, ніжні і м'які.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Емоційний Двійник