Останній хризантемі

Чому  ж,  коли  усе  вже  сквітло,
Коли  вся  флора  завмира
І  сонця  жадібнеє  світло
Співає  пісню,  що  жура
Прийшла  вже  сірістю  додому  -
Ти,  Хризантема,  вже  нікому
Із  інших  квітів  не  потрібна,
Розквітла  нібито  царівна?
Для  цвіту  дні  давно  ж  пройшли
Й  земля  сухий  приймає  лист!
Та  квіточки  твої  змогли
Придбати  дуже  дивний  хист
В  пожухлій  осені  порі
Неначе  в  ранішній  зорі
На  старті  нового  чогось,
Коли  вмирати  довелось
Ступивши  в  сніга  безнадію.
Та  все  ж  ти  створюєш  подію,
Як  пісню  із  барвистих  слів,
Де  цвіт  не  просто  твій  зацвів
Коли  усе  вже  пропадає,
Він  дуже  гордо  промовляє:
Що  є  завжди,  завжди  дорога
І  що  не  бійся  із  порога
Ступати  в  денність  безнадій:
Лиш  тільки  вір!  Лиш  тільки  мрій!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Шарм