*****
Думи-думоньки мої,
Викиньте бо ви свої
Всі гіркі жалі земні
Десь далеко в глибині
Безвісті, у небуття
На усе моє життя,
Звідки й виходу нема.
Хай поглине їх пітьма,
Щоб не жити з ними вік.
Хай поглине їх навік.
Не для того я родивсь,
Світу Божому явивсь,
Щоб без жалю й співчуття
І думки, і почуття,
Що знаходяться в мені,
Мучили нещадно. Ні!
Маю думку я одну –
Я вас миттю прожену
З них навіки, назавжди
Й ваші замету сліди,
Щоб ні в душі, ні в серця
Не вторгались без кінця
Ви й до інших теж людей:
Ні дорослих, ні дітей,
Сіючи тривогу й страх
В почуттях та у думках
Без жалю та співчуття
Ціле їхнєє життя.
Я цього нізащо вам
Здіяти повік не дам.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Євген Ковальчук