Смола кипіла в казанах,
Господь на це дивився з жахом,
Що в слуг було у головах?
Він бачив як все стане прахом.
Служили слуги сатані,
Поріддя чортове, та й годі.
Вина їх теж у цій війні,
Є вже здогадки у народі.
Втрамбовані в асфальт життя,
Шляхи до пекла будували…
Жахливі будуть викриття,
Як нас всіх зрадили, здавали…
Страшну ціну за популізм,
За дурість треба заплатити,
Огидний блазня нарцисизм,
Хіба можливо все простити?
Коли рікою кров тече,
В міноборони мародери!
Та слуг чомусь це не пече
Ще й прикривають ці афери!
Уже не смішно навіть тим,
Хто ради слуг горлянки рвали.
Зелений з пекла валить дим.
А ми до дна ще не дістали…
Здається часом, що вже дно,
А потім стукають зі споду…
І це насправді не кіно,
Нема прозріння ще в народу…
16. 03. 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2023
автор: Мирослав Вересюк