Дзеркало
- Скажіть, учителю, як так воно буває –
Прийдеш до бідного, він радий бачити тебе,
Запросить в хату, про незгоди розпитає,
А от багатий носа в сторону верне.
Неначе дивиться на тебе, та не помічає,
Усе від грошей, це вони його псують?
- Мій юний друже, так на жаль буває,
Поглянь в вікно і зрозумієш в чому суть.
Що видно там? – Якась дитина плаче,
Старий на лавці, кіт з калюжі воду п’є.
- Тепер у дзеркало, що ти там бачиш?
- Я бачу тільки відображення своє.
- Вікно і дзеркало подібні, плоть від плоті,
Та от додай дещицю срібла і усе.
В те саме скло вдивляючись, по суті,
Побачиш в ньому лиш одне своє лице.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2023
автор: Костянтин Вишневський