Дні простягають добрі руки –
Ласкаві віти у беріз.
Думок гоню від себе муки,
Мов чорно білі на корі.
Сережки труться об долоні,
Весняний вітер затяжний.
Природа щастя шле на лоні,
А людям зась, не до весни…
Чому? Скажи, Дідусь старенький,
Багато за життя спізнав?
«– Хто береже цю Землю-Неньку?
Й життя свої, в вогонь заграв…
Жадоба до грошей зіграла
Злий жарт, бо совість віддали;
Зло урожай жне всім забралом
Й безвинні в Небеса пішли…
До покаяння ця дорога,
Страшна й жорстока, люд веде
До Отця Господа, до Бога,
Прозріння винних, мо, знайде?»
17.03.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2023
автор: Променистий менестрель