Вік - золоте руно...
Старіє батько...Вже не ті мінори.
А сиплий голос тихо шепче дні.
Уже не ті...давно не ті простОри
Знаходять серце в чисто-білім сні...
Весна чи літо, є одна турбота -
Бо сніг не тане, так собі й лежить.
Його на скроню радо зве свобода,
А він порОшить,.. він усе летить...
І ріки теплі знов обходять очі...
Та є ще диво, ось воно, в руці!..
І ходить вік, лише один, поночі,
Зове сріблясті тише-звін ключі...
15.03.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2023
автор: Сара Ґоллард