Я шукав у задумливих мріях,
Де, як птах поглядав з висоти.
Сам літав у безкрайніх надіях,
Відчуваючи біль самоти.
Не лякався і вітру довкола,
Що хотів зупинити політ:
Бо не впасти мені вже додолу —
На зневіри твердий моноліт!
І, як риба, шукав під водою
У холодній морській глибині.
Ще й запитано в мудрості мною,
Що сховалась в старій сивині:
Де ж вона в сподіваннях поділась,
Промайнула, як літнє тепло?
І чому все байдужістю вкрилось —
Що раніше привітним було?!
Ти розтала! Втопилась! Пропала!
Розчинила тебе далечінь!
Чи у прірву глибоку ти впала?
Чи полинула десь в височінь?
Покидає остання вже сила
Я шукаю тебе знов і знов:
Та розправ же ти ангельські крила,
Й до людей повертайся — любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2023
автор: Шарм