З – за хмари сонце тихо випливає.
І так щодня, не може бути збій.
Різка сирена звідусіль лунає,
На Сході й Півдні йде запеклий бій.
Там наші хлопці, може й не лягали,
Щоб хоч якусь хвилинку відпочить.
Вони наш спокій ніч оберігали,
Там пекло – бомб і градів не злічить.
Безжально танки топчуть землю нашу,
Винищувачі зрівнюють міста.
А їм, безстрашним, зупинити треба р@шу,
Що ордами, мов нечисть, пророста.
Звільнить країну, не зважать на болі,
Смерть друзів бачить, страх тримать в руці.
За синє небо й пшениці у полі.
Щодень йдуть в бій нескорені бійці.
Аби сирена люто не лунала,
Щоб не сивіли коси в матерів.
Щоб в очі хижо смерть не заглядала,
Щоб спокій наш в пожежах не горів.
Солдатам нашим кланяємось в ноги,
Їх не забудемо допоки серце б’є.
Чекаєм з нетерпінням Перемоги
Хай Бог скоріше нам її дає.
( 24.02 2023 )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2023
автор: Валентина Рубан