Чи є той сенс звертатись до катів,
Які все марять вбити наш народ.
Та витрачати час і купу слів
Щоби писати про орду заброд.
Бо з терористами у всьому світі
Ніхто вже перемовин не веде.
Як і до тій кремлівській свиті
Все рівно вже нічого не дійде.
Таким і далі буде «все не так»,
Щоб вже про них і не казали.
Бо і життя цінують за п’ятак,
Коли з народження – вандали.
За триста років розумнішими не стали.
Навряд, – порозумнішають за три,
Коли і їх попи, кремля васали,
«Освячують» знаряддя сатани.
Та й армія їх – нації обличчя,
Де наркомани, зекі, алкаші,
Що так садизмом потойбіччя
Вже перейшло всі рубежі.
І хай не скиглять – винуваті всі:
Хто в нас стріляв, і хто мовчав.
Бо вже з народження оглухлі і сліпі,
Які й не знають каяття підстав.
В країні, де за розкіш – унітаз,
Почварам марно ставити і клізму,
Коли там хворі на імперський сказ,
І діарею від рашистського нацизму.
Ніхто ж не розмовляє з тарганами,
Щоби не лізли до хазяйської господи.
Їх лише знищують без зайвої реклами,
Як і рашистів, з першої ж нагоди.
І «гарний руський» – тільки у «пакеті»,
Та той, хто з нами нищить цю орду.
Бо вже давно не місце на планеті
Тим, хто несе їй тільки лиш війну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2023
автор: Юрій SH(Шторм)