Ми втекли від дитинства цнотливого,
Десь відкинувши поспіхом мрії...
Ми губили все більше важливого,
Щоб дорослими стали надії...
Поспішали забути іграшки,
Босоногі пробіжки росою...
У доросле життя хоч би трішки
Дитячою ступити ногою...
Вже прибігли...і смуток на серці...
Так нас манить дитинство вернутись.
По високій пройтися веселці,
В руки мамині ніжні горнутись...
Як же важко тепер це збагнути...
Кожен з нас назавжди пам'ятає.
Хоч на мить би туди повернутись,
Та дороги в дитинство немає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Незламна