Переклад вірша Андре Шеньє "Quand au mouton bêlant":
https://fr.wikisource.org/wiki/%C5%92uvres_po%C3%A9tiques_de_Ch%C3%A9nier_(Moland,_1889)/Quand_au_mouton_b%C3%AAlant
Коли похмура смерть у надрах скотобійні
Ягняті хвіртку відчиня,
Отара, пси, чабан – байдужливо-спокійні,
Вони забули те ягня.
Ще вчора, сміючись, за ним ганялись діти.
Сільські дівчата без кінця
Носили на руках і в шерсть вплітали квіти…
А нині що?.. Про баранця
Забули геть усі, обсмоктуючи кості…
Я скоро теж піду з життя.
У царстві домовин, і мороку, і злості
Звичайна штука – забуття.
Народ забуде всіх (я тільки крапля в морі!) –
Хто у жахливій скнів тюрмі.
Нас кинуть, мов ягнят, у пащу злій потворі –
Її величності юрмі.
Що, друзі, ви могли?.. Ви силились крізь ґрати
Ласкавих слів цілющий дар
Знесиленій душі, сумному серцю дати,
Наглядачам – жбурнуть хабар.
Але усе дарма… Живіть у щасті й мирі!
Живіть – усупереч Фук’є *!
Не йдіть за мною вслід! Не гиньте в темнім вирі!
Колись обличчя я своє
Відводив від людей, що плакали в юдолі…
Тепер я сам – один із них.
В сльозах несу тягар тюремної недолі…
А ви – живіть! Не знайте лих!
*Антуан Фук’є-Тенвіль – відомий громадський діяч часів Великої Французької революції, звинувачувач у Революційному трибуналі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Настя Вовченко