Струмінь дощить водою із Дніпра,
Пропущеною через вугільні фІ́льтри...
Скажи чи в ній лишилось щось і ТИ?
Чи відфільтровано все до невинності
І у цієї води вже немає пам'яті?
Учора я прогулювалась берегом,
А ти був центром всіх моїх думок.
Була весна в моїй уяві - ти не змок,
Я ж намагаляся спіймати хвилю,
Що билася об берег ніби пташка,
Яка до птаха рветься з болем в крилах.
І піниста вода уперто гладила мене
Своїми язиками по руках.
Я так старалася (не відчувала страх)
Схопити її, та тільки одяг намочила.
А зараз слухаю, що каже тіло, очі закрила...
Бажаю, щоб по мені стікала саме та вода
В якій тебе, гуляючи, лишила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Kлер Клер