Привіт, мій перший білоперий бузьку!
Я нашій стрічі рада, як завжди!
І, хоч на серці нині темно й грузько,
насіюєш відрадні тут сліди.
Бо-с, прилетів, хоч і тобі нелегко
далась дорога дальня з чужини.
Отак і нам сьогодні ще далеко
до неридань, нетризн і невійни.
Ми – ще в польоті, десь посеред неба,
де сонце повертається назад,
і нам летіти дуже вперто треба
межи розпуки гул і болю град.
Й втрачати, бузьку, знов і знов, до крику
об темні хмари ранячи крило.
І зупиняти цю навалу дику,
щоб чорнотою світ не замело.
Та ти вернув, і це дає надію!
Ти подолав свій путь важкий, ти зміг!
Я нашій першій зустрічі радію,
тулю до серця, наче оберіг!
19.03.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: Леся Геник