Козацький хрест
А я мій брате, вже не вірю в бога
І якось легше стало на душі
Бо не молюсь я більше ні до кого
Зате точу щодня гострі ножі.
І в сяйві сліз матусь їх омиваю
І плачу теж над ними як дитя.
Бо лиш того у Всесвіта Благаю
Щоб на свиней упало каяття.
Свинячі пики маряться ночами
Ввижаються опудом мені,
Ще й гетьманів минулих,
Душі-плями, приходять
У пекельному вогні.
Для них як і для мене тут Чужина
Керують бо продажнії кнурі
Ми вмерли б...та жива в нас Україна.
Молитвами згадаєм лиш її.
У Пекло попадеш..попи шепочать
Бо хрест на себе здавна не кладеш.
А я собі кувать вже шаблю хочу
То хрест мій, з ним - КОЗАК. Не пропадеш!
Ан. БК-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2023
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)