Я визнаю, що часто плачу,
Від радості, чи від жалю.
Коли добро чиєсь побачу
Слізьми я шану віддаю.
Почувши мову солов"їну
Чи спів пташиний у гаю,
Я чую мОю Україну,
Її красоти пізнаю.
І вії гнуться під сльозами,
Стискає горло самота...
А з під ікон старенька мама
На нас . як совість, спогляда.
Цінуйте діти Україну .
Шануйте мову повсякчас.
Без мови і країна згине,
Без мови і не стане нас.
Я визнаю, що часто плачу,
Від кривди плачу, від думок...
Все, що живе, буває плаче...
Не плаче лиш сухий пеньок.
Луганськ 20.03.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2023
автор: Мехті Волас