Рік сьогоденням живу, про минуле не згадую,
витерті начисто дати, пожовк календар
Маску одівши героя, заманюють зрадою,
нане на діда землі я лише орендар
Сльози ранкові, мов роси, вогнями виблискують,
наче мільйони очей споглядають кіно.
Вітер поривисто душі гойдає й колиску я
бачу крізь навстіж відкрите минулим вікно
Бачу колиску: а в ній, мов дитя перелякане,
юність розхристана бій за майбутнє веде.
Сонце весною прискіпливо бореться з мряками
тільки розслабишся – ворог свій храм возведе
Тільки зупинишся – сотня доріг перехреститься,
десь за тунелем – тунель і майбутнє в пітьмі
Правда за нами, а ідолам орки хай хрестяться,
тільки і чорту ті душі не здались німі…
Рік сьогоденням живу, хоч боюсь – та загадую:
будуть ще будні топтати скупий календар
Що нам до тих, хто ховає наш успіх за зрадою -
з прадіда-діда я власник, а не орендар
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2023
автор: Тарас Слобода