(фентезі)
Настає вже літній вечір —
Час для цвіркунів пісень.
Обрію лягло на плечі
Сонце, стомлене за день.
І в світила золотого
З небом тихне діалог:
Дотліває дня жаркого,
Прохолодний епілог.
Ніч довкілля оповила.
Зарябіли зірочки.
Розправляють диво-крила
Нерозказані казки.
І летять у край зірковий
Оріона розбудить,
Щоб той зміг в покіс казковий
Метеорів накосить.
Бо у небі вже на возі,
Сни барвисті гомонять:
Виїжджають, щоб в дорозі
Діткам райдуги роздать.
Й бачать дітки сни чудесні:
У казковий дивокрай
Йдуть шляхом створінь небесних,
В ті світи, де серця рай.
Де блищить зіркове плесо,
Ранок сонце зустріча,
Де красунечка-принцеса —
Миле й лагідне дівча.
А хлопчина синьоокий —
Лицар щастя на горі...
Сон чарівний, сон глибокий,
Від зорі і до зорі.
Оріон махне косою —
Метеор і полетів!
І розсиплеться росою
На траві з барвистих снів.
І тому в години ранні
Гра веселкою роса:
Дітки сплять ще на світанні,
А ми бачим чудеса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2023
автор: Шарм