Цього вояка добре знав,
Хоч ми не були друзями,
Привіт, здалека кричав,
Життя його вороги змели.
Завжди посмішка на лиці,
Здавалося, що йому легко,
Востаннє рідні Стрия вулиці
Торували до могили стежку.
Його пам'ятатимуть довго,
За те, що не боявся смерті,
Там в обладунках човгав,
Вірив Богу і не хотів умерти.
27 вересня 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2023
автор: Володимир Кепич