Пролітають літа, пролітають,
Котрий рік в нас триває війна...
І біди нам вони добавляють,
Бо ж війна, то є завжди біда...
Мої помисли там, де воюють:
Наші воїни й донька моя,
Вони нас захищають й пильнують,
Щоб країна живою була...
Хоч роки наші швидко минають,
І бувають вони в нас сумні...
В моїй пам"яті знов оживають,
Ті події, в важкі колись дні...
Я роки ті не всі пам"ятаю,
Як з германцями йшла в нас війна,
Що забрала у нас хату й тата,
Мама нас врятувати змогла...
Пролітають літа, пролітають,
Моя пам"ять лишилась жива...
Вже і мами, і брата немає,
І мої вже настали жнива...
Хоч роки мої швидко минають,
І все важче стає жить мені,
Сподіванням життя наповняють:
Мої діти й онуки мої...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2023
автор: геометрія