З очей сльоза тече стареча,
Болять коліна і душа тремтить,
Бо чую плач я матерів, коли від вибухів малеча,
Від страху, що рашист до нас приніс кричить.
Я злістю висушу сльозу,
Бо ще через приціл ворожу силу бачу,
Їм смерть українських дітей, онуків і братів,
Ніколи і нізащо не пробачу.
Що можу, в час важкий, то те й роблю,
На що ще Сила є,
Любити, свого часу вмів,
Сьогодні ж – ненавидить ворогів,
Мені здоров‘я трохи Бог дає.
І той рашист, котрий зі зброєю заліз до хати,
Хто нам приніс розруху і “рашистський мір”,
Повинен те почути і пізнати,
Що здохне в цій землі, мов дикий звір.
В. Небайдужий 2023 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2023
автор: Небайдужий