Ласкавий промінь ліг на фіранку,
Із хвилюванням діждалась ранку,
І, ось нарешті погляди в очі,
Якби ж ти знав… страждання жіночі.
Так серце крається, їдеш кудись,
Душа в сум’ятті, ну ж бо посміхнись,
Скажи чи разом, побачим весну?
Прокльони шлю, я оркам за війну.
Рашистська зграя - всі недоумки,
На жаль, не мають, своєї думки,
За що помреш, ти на полі бою?
Чи матері, не сприймають болю,
Кровинки рідної? Йдете на смерть,
Тут всі, поляжете, розіб’ють вщент!
Сивість хмарин… вітер розрізає,
Чого чекати, душа не знає,
В тебе завдання, їдеш на підмогу,
Із смутком гляну, я на дорогу,
Обійму міцно, попри тривоги,
Дай Боже любий, нам перемоги!
Весни чарівність, придасть на віри,
Із землі, сміло проженем звіра!
Ми стоїмо, за правду, за волю,
Країна матиме, кращу долю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2023
автор: Ніна Незламна