Можливо, труни ці, що у могилах,
нескорою назавтра проростуть,
брунькам додавши несміливим сили
в собі зростити соковиту лють.
Можливо, ці хрести, такі ошатні,
насправді, наче міти голосні,
нам не дадуть відречено мовчати,
коли часи наступлять по війні.
Можливо, ці безмежні некрологи
уже ніколи пам'ять не з'їдять,
і з відчуттям гірким перестороги
ретельно кожна звіриться печать.
Можливо, ці, такі прекрасні очі,
що дивляться світлинами на світ,
вже не дадуть проснутись поторочі,
котра ніяк не вмре за скільки літ.
Можливо все, що родиться правдиво
сьогодні з болем на межі пів правд,
навіки опритомнить нас, можливо,
і вже не дасть вернутися назад...
22.03.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2023
автор: Леся Геник