З вікна автівки видно змучений пейзаж:
чорніють залишки недогорілих танків.
На Схід веде важкий кілометраж –
там від осель лиш димарі і ґанки.
Деокупована понищена земля –
це згарища щасливого життя і праці.
З червоними табличками поля,
Розтяжки й «пелюстки» у кожній балці.
Ровами скопані стежини лісосмуг,
там ворог нівечив дерева й наші долі.
І скільки зір біжить за виднокруг –
зерно обсипане в неораному полі.
До центру карти повертається авто.
Не крутять головами соняхи обдерті –
на варту їх не відряджав ніхто!
Вони стоять на противагу смерті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2023
автор: Тетяна Мошковська