Темна ніч. Нема мережі.
Генератор грає джент.
Не гаси мої пожежі,
хай згорає стріха вщент!
Ніч цю, довгу, наче такса,
місяць з неба колупа.
Най би Фенікс та Абраксас,
в гніві Калі-ма сліпа
зруйнували й відродили
що вмирає поміж нас.
Час лишає в грудях діри,
нами вигаданий час.
Бродить ніч по стрийських шпалах,
краде воду зі ставка.
Що тобі раптовий спалах,
коли ти — вогнетривка?
Буде день та вдосталь кисню,
Буде хліб та буде тінь.
Буде хай від світла тісно,
Я не припиню горінь!
Будуть палички мережі,
Буде вздовж доріг бузок,
Бо життя — це й є пожежі,
Бо життя — це й є зв’язок.
Осінь'22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: Артем Падалкін