Цвіркочуть зранку горобці,
Порхають в небі удальці.
-Цвірінь. Цвірінь.
Там пшеничка,
Тут овес, щось вхопив і горобець.
На даху голуб вуркоче,
Певно їсти також хоче.
Сокіл парить в далині,
Лише люди всі сумні.
Небо темне, небо грізне.
Знов з повітря небезпека,
Десь летить уже ракета.
В бомбосховища біжать,
Діток прагнуть там сховать.
Не під білим небом грають,
А з підвалів виглядають.
Не щебечуть, не співають,
На айфоні в війну грають.
- Ти матусю не журись,
Я всіх вбив, ось подивись.
Там трофеї, ось вітання,
Переміг усіх я зрання.
Я є справжній захистник,
Ворог на екрані зник.
[b]Це за них на майдані кров проливали[/b]
Не було б майдану,
Не було б і війни.
То навіщо ж кров
Люди пролили.
Щоб оці бандіти
Владу захопили.
Щоб всю країну
В крові утопили.
Одне одного здають.
Чим більше про них дізнаєшься,
Тим більше лише ужаснешся.
З такими можливо перемогти?
Вони ж Україну здали.
За які героїчні заслуги
В Європі палаци скупили?
На зраді вони ж заробили.
Де вони працювали?
За які заслуги їм владу цю дали.
Агенти іноземного впливу
Взяли й усіх нас тут злили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: oreol