Вам не болять розтоптані льони
І не болить пророщена пшениця,
Вам не болять розстріляні сини,
Та посивіла в небесах синиця.
Вам не болять могили у степу
І не болить дитя осиротіле...
Руїнами в молитві й крику йду:
- Мені болить! Хоча в мені вся сила.
Вам не болять ні Буча, ні Ірпінь
І не болять сніги, завиті в золи,
Вам не болить майбутнє поколінь,
Ні збіжжя, одиноко голе.
А ні лелека в спалених вітрах,
Ні небо, вдягнене у чорне,
Ні Бахмут, що міцна фортеця-птах,
В осанні божі хоругви огорнуть.
Вам не болять сади у колисках,
Ні дикі верби - смерть і ладан дишуть.
Я ж віру вам принесу на вустах...
Нові мольфари у книжки запишуть.
Чому ж питаю, світе, не болить?
Бо не твої сини в сирій могилі,
Не твій лелека вічністю кричить:
- Мене болить! Дай Боже мені сили!..
#лесяутрисковоробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: Леся Утриско