тиша лещатами тисне на скроні_ ніч_
замість узбіч якогось за ліком міста
збовтані вітром плями блідих облич
снігу і бруду тепле отруйне тісто_
>
знову і знову бігти по колу сну
словобудови в мозку втопають хащах
демони плоті кличуть хмільну весну
пам'ять жахається привидів змін на краще...
>
псевдототожності з'єднані навмання
неоковирні рухи_ танок на дроті
крики - на потім, стріл та списів стерня
крига зіниці, кислий свинець у роті...
>
тиша лещатами тисне навмисно_ є
чорне та біле, напівтони- омана_
рана світанку, сумнів круком клює
щастя прозріння сіллю протяту манну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: Ки Ба 1