Так настає, що вже приходить час
Крізь звичність старих стін,
Коли терпіння вийшов вже запас,
Де мріяв так вітрами перемін.
І кличе доля знов в важку дорогу,
Хай і ховається хтось за кордоном,
Та правда – біля рідного порогу,
І захищати це ми маємо до скону.
Якби не московити, «підла раса»,
То як розквітла б зараз Україна!
Та пре на нас тупа їх біомаса,
Але ніколи не зігнемо ми коліна!
Далеке світло від мрійних зірок
Крізь всесвіт буде все летіти…
Хвилі морські змиватимуть пісок…
Слова кохання вітер буде шепотіти…
Та, коли все закриють чорні хмари –
Покличе небо волошковим світлом
З надією в життя, та вірою на пару…
Я повернусь з південним вітром…
___________________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: Юрій SH(Шторм)