ронить вечір у плинне місто
нікельовану еустому
щоб хиталася з ліхтарями
неабияко й по-простому
десь на розі знайомих дихань
пріле листя мов пес лапатий
обганяє тебе і важко
тьмяне сонце сідає в п'яти
все рухливе і вирішальне
географії тут безсилі
світлофори на мові зблисків
заклинають обози сині
з гострих дзьобів радіостанцій
випадають холодні жорна
на освячених скотчем вікнах
не захищена шибка жодна
викликають таксі видіння
щоб зануритись стало духу
в асфальтовані темні води
під обшивку з луски та пуху
в суміш чаду чужого потай
солодкаву пишноту слини
що охмарює піднебіння
сповідально і кровоспинно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: Єлена Дорофієвська