Нехай твоя любов розбудить холодну весну,
як тепло торкається закутану в обійми кригу,
немов той погляд, що одразу після міцного сну,
розгортає видінь нічних яскраву книгу.
Нехай твоя любов кружляє вихором у полі,
безумним вітром облетить холодний бік планети,
вона, мов друге сонце на тісному видноколі,
спопеляє збиті зі шляху бліді комети.
Нехай твоя любов розгулює людним містом,
смакує міцну каву й заходить до старих книгарень.
Твоя любов була б найкращим у світі змістом,
якщо реальність витягати з лихоманних марень.
Нехай же ця любов торкнеться згодом і мене:
обпалить жаром душу і розкроїть до спину серце,
надією, коли болить зневіра, – підморгне,
і розірве перетинки своїм високим герцом.
Тебе, твою любов – плекати все життя й плекати;
торкнувшись – уже нізащо і ніколи не зав’янеш.
Я готовий малювати кожний день тобі плакати,
навіть, якщо на мене більше не поглянеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2023
автор: Андрій Лагута