Як сиві хмари струшують сніги,
то від краси весь світ тоді світліє.
В казкові шати одягається земля,
гаї, діброви, поле, ліс радіє.
Коли на землю сіються дощі,
краплина кожна дзвінко так співає.
А від вологи і цілющої краси
життя в ясній зернині проростає.
А як весною тішать нас сади,
в своїм цвіту вони такі красиві!
У їх красі щодня купаються ясні
весняні дні, всі сонячно-грайливі.
День літній вміє радувать теплом,
пташиним співом душу звеселяє.
Осінній - золотий, освячений трудом,
віти в плодах низесенько схиляє.
Коли на землю падають громи,
не ті, що дощ дарують, а пекельні.
Тоді весь світ є наш в їдкім диму й вогні,
там й пташка не залишиться у терні.
А нам дано красу всім берегти.
Чи забагато, чи комусь замало?
То ж сили множити потрібно нам усім.
З тих, хто беріг, вже багатьох не стало.
То ж кожен з нас полюбить хай за двох,
а хтось любити і за трьох зуміє.
Землі-горошини для нас є Божий цвіт.
А нас любити всіх Вона уміє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Надія Башинська