У розпалі жарко́го літа, вдень
Йду на тінистий берег річки
І на краю стаю, біля води,
Чий біг мені здається вічним.
Породжують меланхолійний сум
В душі схвильованій, сп’янілій
І ніжні барви неба уверху,
І крони, що роззеленілись.
Все відбивалось в дзеркалі води
І викликало невимовні
Переживання у душі, завжди
Такі бурхливі й невгамовні.
Мені хотілось обійняти світ…
Здавалось, я стаю безмежним
Потоком, що не припиняє біг,
І лагідним блакитним небом…
01.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Martsin Slavo