Як не захоплюватися тією миттю,
Коли пробуджується красота довкіл,
Веде на землю неквапливо ранок вмитий
Весни богиня й світанкової зорі!
Вона пробуджує степи, ліси і ниви.
Які ж красиві українські ці степи!
Яка пригожа відкривається картина
Для зору, що творець-художник зобразив!
Ще сутінки іскрять холодною росою,
Ворушить травами легенький вітерець,
І м’ята степова свій аромат розносить,
Й полин духмяний, материнка і чебрець.
Десь здалеку доноситься пташина пісня,
Щомить світлішає небесна височінь…
Як піднімають сірі сутінки завісу,
Тоді, здається, завмирає світ.
На простір степовий повільно сходить ранок,
Рожевим світлом красить землю і траву,
Кущі й дерева набули якогось шарму…
Зімцерла нам принесла квіти і весну.
04.02.2016
Зімцерла — богиня світанку, весни, квітів, ранкової зорі, початку дня, дружина бога погоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Martsin Slavo