…Бо ти на землю янголом зійшов.
І туга за напівзабутим раєм
тебе – о мій метелику! – мов шовк
у коконі тісному огортає.
Бо там, у небі, [i]світлом [/i]є любов,
а на землі – лиш полум’ям гріховним.
(Хоч знехтує, як завше, юна кров
кордоном між тілесним і духовним.)
Ти мрієш про немислимі світи:
там пристрасть – вічний вальс, фламенко, танго.
А на землі кохання – вдвох лягти…
…Не обійму, бо ти – крилатий янгол.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Світлана Себастіані