А часу мало, надто мало...
Сходило сонце і сідало.
Тікало і назад вертало
те почуття, що розпинало
і, наче хрест в душі лягало -
мовчало й крізь роки кричало.
А ще - співало, так - співало!
Так було часу мені мало...
А серце рвалось - не пускало,
воно все знало - відчувало:
молило, плакало, благало
без слів крізь час до зір злітало
й невпинним поглядом шукало.
Мені так було тебе мало...
І вечоріло і світало
уже без тебе. Роздирало
і по живому било, рвало -
боліло та не пробачало,
і попри все - таки кохало...
У нас так часу було мало...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2023
автор: Ксенія Фуштор