Хоча теплом не дихаєш- я тану.
Чи то виною сонце весняне,
Що, розтопивши сніг, у хвилі таїн,
У синь квітучу землю одягне .
Ти пошукав би пролісок за містом:
Листок шатеновий, як коси , підійма,
Маленький і тонкий, але як міцно
Тримає голову! А погляд з- під пасма!
То мій. Не віриш? Подивись довкола-
Залитий ніжністю і твій бетонний сквер.
Там ряст синІє. А на ньому- бджоли -
Послала глянуть: ти із ким тепер?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2023
автор: Горова Л.