Памяти поэта и писателя В.В. Набокова посвящается.
Куди не добирався астронавт,
Дійду я по нетоптаній стежині
Зі смаком довголітнього вина,
Де істина живе у краплі винній.
Із келиха натхнення проковтну,
Неначебто хижак на полюванні,
Зануривши себе у глибину,
Де коси розпустила зірка рання.
Торкнутися її - великий гріх.
Але поет завжди удосконалить
Перо і слово у шаленій грі,
Тому що не боїться бога навіть.
Дістану зірку в темряві зі дна,
Бо має бути поруч світло раннє,
Як на підлозі келих з-під вина,
З якого пив я сумнів і бажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2023
автор: Zorg